депрессивний листопад

*воздихає* там звіздата хайджиня знов повтрачала по дорозі весь цимес вірша, що перекладала.
та-дам, знайомтесь, Като Шюсон, черговий туберкульозник-реформатор, а також його хайку-баги, яки він видає за фічу
木の葉ふりやまずいそぐないそぐなよ

що маємо? фразу, що розбивається за сенсом вапіющщщщє невірно:
ко но ха фуриямазу *исогу на *исогу на йо
(нагадаю, в хайку 5-7-5, а не оце), тобто:
листопад не припиняється/не спіши!/та не спіши ж!

баг?
але фраза може розбитися і "нормально":
このはふり　やまずいそぐな　いそぐなよ
і ти тоді такий: О_О, листопад/не припиняєтьсянеспіши/та не спіши ж!
так, це куматагарі, 句またがり, тобто перенесення - прийом, при якому частина попереднього рядка читається в іншому

маленькая птичка летела
и такую песенку пела:
укусила мушка собачку
за больное место, за сра...
зу начала плакать:
как теперь буду ка...
к поеду я в Европу
*ну ви вже зрозуміли*

власне, кіго в нас 木の葉降る, тобто листопад, де коноха - нерозривне сполучення, що означає листя з дерев, що опадають восени (і ТОВСТИЙ натяк на осінь), а фуру - його падіння=прекрасне вітчизняне слово, що зклеїлося так само, ЛИСТОПАД. в формі на り це _тільки_ ім"я

ніяких "падают, падают" тут бути не може, це назва процесу. що? - листопад.
(до речі, кіго... зими. добре бути японцем)
ふりやまず＝降り止まず, тобто листопад не зупиняється.
використання кани надає типу луни+витонченості. ти типу готуєшся почути іншу кану: неспішшши, неспішшши

але окрім вдалого (мабуть, бо 8-4-5 мене, наприклад, все одно бісить) втягування читача в безпрерервне падіння листя, 2 останніх рядка несуть ще одну дуже цікаву тему.
「何を」急ぐな. японець завжди спитає - а ЩО ж не спішити (робити), бо фраза вимагає конкретики

а автор її не дає.
так, контекст його життя має підказку - скоріш за все, це життя, бо плевритний хворий запросто пов"яже падіння листя із втраченими хвилинами власного існування - але справжня "хайковість" в тому, що натяк тонкісенький. думати про смерть в хайку можна лише так

але хайку мене все одно бісить)

Watch on YouTube