阿呆虎のうち

Дивлюсь на білібі покрадений китайцямі мюзікл про те, як Кара з Журавлем супроводжували життєвий шлях Масамунє, млєю, пруся і тащуся.
По-перше, вони юзають справжні листи Масамуне майже без змін.
По-друге, о ця прекрасна тема "хто не встиг - той опізданець" у повний зріст комом у горлі.
По-третє, співають, собаки, ДУЖЕ прям добре, і дрібноЖуравль нарешті навчився грати.

Ну, і звісно, що я скатіна і гребу звідти всю матчасть, яку можу вигрести.

Ось, наприклад, віршик Масамунє на смерть Харади Мунетокі, з яким світлий князь поїхав в Корею.
夏衣　きつつなれにし　身なれども　別るる秋の 程ぞもの憂き
Хоч до літнього плаття тіло і звикло, восени розлучатися з ним - так сумно!

Тобто: літні шати тонкі і не заважають тобі, вони завжди при тобі, і ти навіть не помічаєш, що вони є - але коли приходить час розлуки, тобі вдвічі сумніше (ти звик до чогось, як до частини твого тіла - і тепер тебе з нею розлучили). 
Дуууже прям цікавий асоціаційний рядок, зважаючи, що мова повинна йти про васала і бойового товариша і що "літній одяг" фактично огортає голе тіло.
Ще цікавіше, що перша частина твору - це парафраз вірша Наріхіри: 唐衣きつつなれにし つましあれば はるばるきぬる 旅をしぞ思ふ
Від в китайське плаття вдягнутої дружини далеко йду і в подорожі згадую її.
У вірша, згідно із класичними хейанськими траиціями гратися в омонімію, дві сенси: запшифрований, що я навела першим, і той, що це прикриває:
Китайське плаття носив-переносив я, засатились поли. Здається, і шкарпетки розтягнув.
(каракоромо - китайське плаття/китайський шовк; кинареру - зношувати/звикати; цума - дружина/поли одягу; хару/харубару - розтягувати, натягувати/далеко; кі - носити одяг/йти; табі - шкарпетки/подорож).

Знаючи таку базу, мені стає в рази більш цікаво, що ж там у Масамуне було із Харадою - чи це просто наш світлий князь перебрав із вимахуванням своєю вченістю...

 Сюрпрайз, сюрпрайз.

Мені сьогодні нагадали про Іссу - а я згадала його вірш, що дивним чином має дивний відбиток в поезії Висоцького (якого я не люблю - але повз феномена пройти неможливо).
Але до теми.

竹林是も丸きはなかりけり
бамбукова роща.
і тут також (здається)
колоди нема

まるき- то колода, なかりけり - щось схоже на сучасне なかった/なかったそうだ. Тобто ліс є - а колоди де взяти нема. Такий собі "сапожнік без сапог".
Але Ісса був не Ісса, якщо б не кинув читачеві якусь підлянку.
丸き записано не через слово "дерево". Це 丸 та якесь き.

І тут ми підходимо до реверсу.
Відміткою 丸, круг, відмічаються вірні відповіді в зошитах. Це "щось вірне". き при цьому легко читається як "дух".
Тобто "бамбукова роща - але й тут все не так, як треба".
Порівняти з Висоцьким: но и в церкви все не так, все не так, как надо.

Висоцькому знадобилося 5 куплетів, Іссі - 3 рядка)

в Ісси є дуже цікавий вірш, сенс якого розкривається, лише коли ти знаєш приписку та обставини виникнення кіго.
звучить він так: 山寺の茶に焚かれけり初時雨 – в чаї з горного храму згорів/ перший зимний дощ (перша зимова мряка). чи: в горному храмі в чаї згорів/перший зимний дощ (перша зимова мряка).
ось ця перша зимова мряка/перший зимний дощ 初時雨 – і є кіго. воно надихнуто смертю іншого хайджіна, Башьо. надихнуто так сильно, що день смерті Башьо навіть має іншу назву時雨忌 (роковини зимнього дощу) і сам по собі є сезонним словом.
в Ісси все життя було особливе ставлення до Башьо. він дуже сумував за засновником хайку, хоча й народився на добрих сто років пізніше, і на роковини його смерті написав безліч хайку з кіго «зимній дощ», «день пам»яті Башьо» та іншими спорідненими.
отут є непоганий список (плюс вся історія любові Ісси до Башьо)
https://madenokouji.wordpress.com/2009/10/12/%E3%80%8E%E8%8A%AD%E8%95%89%E5%BF%8C%E3%80%8F%E3%80%80%E3%81%AF%E3%81%A4%E6%99%82%E9%9B%A8%E3%81%84%E3%81%BE%E3%81%A0%E3%81%97/
примітка ж у того хайку, що я згадала, дуже проста: «Мій кращій друг хворий, але, здається, ще не час помирати»).
і ось в нас вже є 2 як мінімум сенси чергового «простого» хайку: дрібний дощ, мряка, що зникає, коли потрапляє в теплу пару від чаю чи вогонь під чавунком в відлюдному храму в горах – елегічне, витончене вабі-сабі +щастя від того, що друга напоїли гарячим чаєм, він кризанув, і тепер буде жити.
і згори над усім цим – шана старому майстру, про спомин про якого живе в подорожах майстра сучасного: друг вижив в листопадову мряку – а Башьо ні.
від чаю з горного храму
згорів
перший зимний дощ

Сегодня я наконец расшифровала надпись на листике, так что тут будет история о покупке хурмы.



Осенью 18 года понесло нас с Воробьем дебрями Арасиямы (слегка контролируемыми моим гугл поиском) и вынесло аккурат к Ракусися - дому ученика Басё Кёрая, ныне превращенному в место паломничества хайдзинов
Выглядит он сегодня вот так.
( Read more... )

Детективная история №1

とろろ汲
音なしの滝や
夏木立

Сьорбаю юшку
В літньому гаю
Побіля Мовчазного водопада

( Read more... )

Иллюстрация к детективной истории №1 выглядит так:
это Охара, 20 метров до водопада Отонаси/Нэнаси. Накануне прошел дождь, и тропу дальше так знатно развезло, что при всем своем желании я туда не пошла (а Воробей вообще упирался рогом).



Детективная история #2 выглядит так:
藻の花や
藤太が鐘の
水離

Квітучі водорості!
Відійшла вода
Від дзвона Тота

( Read more... )

Колокол в зальчике, підступно снятый Ларкиным:

Короче, выпала на меня из телеги история про переводчика-япониста.

сначала вот эта часть: https://linlobariov.livejournal.com/515207.html

а потом вот это:
( Read more... )

Никаких цензурных слов у меня нет. Как и ответа на то, почему журавль вышел тысячекрылым, раз дитя училось в Японии минимум с 6 лет по 16 и знать счетные суффиксы было должно. "Помощники" из знатоков "литературного русского языка" постарались?

Здесь будет мизантропический тред про то, что никакая чума не способна вразумить людей. Ну, и про китайские совпадения.
Итак, год Крысы два традиционных цикла тому, Фриско, 1900


( Read more... )

Так! Я нашел-таки внутренности Кэйтокуина - храма, в котором хранятся вещественные остатки Такэды нашего Кацуёри и его семейства, в частности - Непобедимые Доспехи Такэда!
(но почему же я не оборзела до того, чтобы снимать в дырочку, а ТТ)

【3/25平山優先生講演会･写真③】
景徳院甲将殿。
勝頼様･北条夫人･信勝様の坐像と殉じた家臣達の位牌、勝頼様達の遺品などが納められています。
内部は通常非公開。
今回は平山先生のおかげで拝見することができました。
中に入る時、感動で震えましたよ。#武田勝頼 #武田氏滅亡 pic.twitter.com/wycsm5ISGU

— えり (@rosada_ellie) March 28, 2017

Иногда доступен для обозрения все же...

Район Мэгуро мы с Ларкиным начинали исследовать из-за страшной истории о пожаре конца 1700-х под названием «Пожар на Гёниндзака». Потом там обнаружилась прекрасная сакурная речка, потом остатки застройки Мэйдзи-Тайсё, потом замечательные локальные храмы... Словом, район нам понравился, и мы решили туда непременно зайти еще разочек.
А потом я решила таки загуглить конкретное название храма с Фудо-мёо, где мы повстречались с абсолютно пронзительной атмосферой сокрытого, и на меня выпали подробности.



Итак, начало правления Токугава, память об Осаке еще сильна, недовольных еще очень предостаточно, и отче Тэнкай, без которого не обходится, кажется, ни одна сакральная (и не сакральная часто тоже) токугавская инициатива, решает укрепить власть сёгуната на метафизическом уровне, а заодно усмирить (мир тут тоже не последнее слово) страну и связать ее воедино.
Для этого в пяти местах новой столицы в старых или спецом построенных для этого храмах, по оммёдошной звезде и не без оммёдошных техник, прицепившись к еще одной метафизической связи – веткам Пяти Дорог, ставятся статуи Фудо-мёо, известного буддистского усмирителя нечистых помыслов и личностей. Получившаяся конструкция называется Госики Фудо (五色不動), то есть Фудо Пяти Цветов, и называется на «мэ» по районам установки:
Мэгуро (храм Рюсэн-дзи), Мэдзиро (Кондзё-ин), Мэака (Нанкоку-дзи), Мэао и Мэки (оба храма носят название Сайсёдзи).
Устанавливает храмы и охранителей направлений Иэмицу, вознося молитвы о мире и спокойствии для страны, руководит наш старый знакомый Тэнкай (мы судорожно считаем, сколько же в этот момент должно быть Мицухидэ, если это все же он).
Согласно Нацуяма Дзацудан (1741), Тэнкай разместил 4 статуи Фудо, глаза которых были красными, черными, синими и белыми соответственно 4 направлений в Мэгуро (черный), Мэдзиро (белый), Мэака (красный) и Мэао (синий/зеленый), а потом добавил Мэки (желтый).
И всё стало по задуманному – в стране мир, Токугавы рулят.

Теперь посмотрим в изящество решения. Внешне – это вроде буддизм, внутренне...
( Read more... ) Внезапный ап по Кёгакуину, он же Сайсёдзи в Ниси-Тайсидо. Построен в 1604 году на территории, входившей в замок Эдо. На текущее место перенесен в 1908. Фуду показывают ТОЛЬКО в год Петуха, то есть следующий показ будет в 2029. Один из 36 Фудо Канто и один из 33 Токийских Каннон. https://www.yelp.com/biz/教学院-世田谷区?page_src=related_bizes