хацу шігуре
Aug. 15th, 2022 23:39![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ahotoraв Ісси є дуже цікавий вірш, сенс якого розкривається, лише коли ти знаєш приписку та обставини виникнення кіго.
звучить він так: 山寺の茶に焚かれけり初時雨 – в чаї з горного храму згорів/ перший зимний дощ (перша зимова мряка). чи: в горному храмі в чаї згорів/перший зимний дощ (перша зимова мряка).
ось ця перша зимова мряка/перший зимний дощ 初時雨 – і є кіго. воно надихнуто смертю іншого хайджіна, Башьо. надихнуто так сильно, що день смерті Башьо навіть має іншу назву時雨忌 (роковини зимнього дощу) і сам по собі є сезонним словом.
в Ісси все життя було особливе ставлення до Башьо. він дуже сумував за засновником хайку, хоча й народився на добрих сто років пізніше, і на роковини його смерті написав безліч хайку з кіго «зимній дощ», «день пам»яті Башьо» та іншими спорідненими.
отут є непоганий список (плюс вся історія любові Ісси до Башьо)
https://madenokouji.wordpress.com/2009/10/12/%E3%80%8E%E8%8A%AD%E8%95%89%E5%BF%8C%E3%80%8F%E3%80%80%E3%81%AF%E3%81%A4%E6%99%82%E9%9B%A8%E3%81%84%E3%81%BE%E3%81%A0%E3%81%97/
примітка ж у того хайку, що я згадала, дуже проста: «Мій кращій друг хворий, але, здається, ще не час помирати»).
і ось в нас вже є 2 як мінімум сенси чергового «простого» хайку: дрібний дощ, мряка, що зникає, коли потрапляє в теплу пару від чаю чи вогонь під чавунком в відлюдному храму в горах – елегічне, витончене вабі-сабі +щастя від того, що друга напоїли гарячим чаєм, він кризанув, і тепер буде жити.
і згори над усім цим – шана старому майстру, про спомин про якого живе в подорожах майстра сучасного: друг вижив в листопадову мряку – а Башьо ні.
від чаю з горного храму
згорів
перший зимний дощ
звучить він так: 山寺の茶に焚かれけり初時雨 – в чаї з горного храму згорів/ перший зимний дощ (перша зимова мряка). чи: в горному храмі в чаї згорів/перший зимний дощ (перша зимова мряка).
ось ця перша зимова мряка/перший зимний дощ 初時雨 – і є кіго. воно надихнуто смертю іншого хайджіна, Башьо. надихнуто так сильно, що день смерті Башьо навіть має іншу назву時雨忌 (роковини зимнього дощу) і сам по собі є сезонним словом.
в Ісси все життя було особливе ставлення до Башьо. він дуже сумував за засновником хайку, хоча й народився на добрих сто років пізніше, і на роковини його смерті написав безліч хайку з кіго «зимній дощ», «день пам»яті Башьо» та іншими спорідненими.
отут є непоганий список (плюс вся історія любові Ісси до Башьо)
https://madenokouji.wordpress.com/2009/10/12/%E3%80%8E%E8%8A%AD%E8%95%89%E5%BF%8C%E3%80%8F%E3%80%80%E3%81%AF%E3%81%A4%E6%99%82%E9%9B%A8%E3%81%84%E3%81%BE%E3%81%A0%E3%81%97/
примітка ж у того хайку, що я згадала, дуже проста: «Мій кращій друг хворий, але, здається, ще не час помирати»).
і ось в нас вже є 2 як мінімум сенси чергового «простого» хайку: дрібний дощ, мряка, що зникає, коли потрапляє в теплу пару від чаю чи вогонь під чавунком в відлюдному храму в горах – елегічне, витончене вабі-сабі +щастя від того, що друга напоїли гарячим чаєм, він кризанув, і тепер буде жити.
і згори над усім цим – шана старому майстру, про спомин про якого живе в подорожах майстра сучасного: друг вижив в листопадову мряку – а Башьо ні.
від чаю з горного храму
згорів
перший зимний дощ
